ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до проєкту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про освіту" щодо посилення відповідальності за порушення академічної доброчесності"
1. Обґрунтування необхідності прийняття акта Проблема плагіату та крадіжки авторства у наукових роботах є вкрай актуальною для України. Експерти з науково-освітнього середовища відзначають, що близько третини всіх захищених в Україні дисертацій містять плагіат - більше 60 тис. наукових робіт не повинні були пройти захист. Експерти Організації економічного співробітництва та розвитку у 2017 році оприлюднили звіт "Огляди ОЕСР на тему доброчесності в освіті: Україна 2017", у якому зазначено, що в Україні найпоширенішим видом порушення академічної недоброчесності є саме плагіат (включно з використанням робіт і дисертацій, які продаються на комерційній основі) та списування. Плагіат як "акт шахрайства, який включає купівлю, викрадення чи позичання чужих ідей та їхнє навмисне чи випадкове видавання за свої" не просто поширений, а є невід'ємною частиною академічної культури української університетської спільноти. Це підтверджують дані опитувань, що були опубліковані в зазначеному вище звіті: плагіат у певній формі практикують 93 % студентів, і в середньому не менше 50 % дисертацій не відповідають мінімальним стандартам академічної якості, містять плагіат. Освітнє законодавство передбачає певні інструменти для протидії академічній недоброчесності.
Так, стаття 42 Закону України "Про освіту"містить визначення академічної доброчесності, визначає види її порушень та види академічної відповідальності за відповідні порушення. Частина десята статті 42 встановлює, що дії (бездіяльність), які є порушенням академічної доброчесності, тягнуть інші виді відповідальності з підстав та в порядку, визначених законом. Відповідно до статті 6 Закону України "Про вищу освіту", виявлення академічного плагіату у дисертації осіб, які здобувають ступінь доктора філософії, та дисертації (або науковій доповіді у разі захисту наукових досягнень, опублікованих у вигляді монографії або сукупності статей, опублікованих у вітчизняних та/або міжнародних рецензованих фахових виданнях) осіб, які здобувають ступінь доктора наук, є підставою для відмови у присудженні відповідного наукового ступеня. У випадку встановлення порушення академічної доброчесності (академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації) у кваліфікаційній роботі або дисертації, рішення про присудження ступеня вищої освіти та наукового ступеня скасовується. Однак для того, щоб застосувати ці санкції, академічний плагіат необхідно виявити. Саме тому особливо гострою проблемою у сфері академічної доброчесності є написання робіт на замовлення. Ввівши у пошуковому запиті слова "написання дисертацій/курсових/докторської", одразу можна виявити сотні тисяч веб-сторінок із пропозиціями придбати будь-який академічний текст - від реферату до докторської дисертації. Купівля академічних текстів несе навіть більшу загрозу академічній доброчесності та цілісності системи освіти, ніж згаданий вище плагіат. У порівнянні з текстовими запозиченнями, які можливо виявити за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення, купівлю оригінальних академічних текстів з метою присвоєння авторства на порядок складніше виявити та довести.
Однак якщо до здобувачів освіти можуть бути застосовані загальні академічні санкції за порушення доброчесності (хоча механізми їх застосування наразі недосконалі та потребують корекції), то покарати організаторів та "продавців" академічних текстів, написаних на замовлення, неможливо. Відсутність ефективного покарання за недоброчесність сприяє її поширенню.
Серед основних причин поширення плагіату в академічному середовищі автори зазначеного звіту відзначають такі: обмеження в законодавстві, слабкість у застосуванні правових норм вищими навчальними закладами щодо виявлення плагіату; відсутність етичних норм щодо сприйняття плагіату; відчуття безкарності, тих хто вдається до плагіату. Загальнонаціональне опитування студентів закладів вищої освіти, проведене Фондом
